Про себе

Вчитель! Скільки сили треба,

                                                                           Щоб навчити нас усіх,

                                                                           І терпіння, і бажання,

                                                                            І надій, і сподівання.

У народі вчителя любовно називають «архітекторами дитячих душ», бо день за днем, місяць за місяцем, рік за роком своїми знаннями та вміннями, батьківським ставленням до дітей вони будують світлий храм їхньої особистості.  Вчительська самовідданість і працелюбність, чесність і розважливість, бажання допомогти, навчити, виховати є основою громадянської мужності й людської гідності, взірцем для наслідування, джерелом дитячих сил і сподівань на краще майбутнє.

Я люблю свою роботу, і основним її принципом вважаю: «Навчати дітей - на уроці". Я відчуваю почуття радості при вигляді їх успіхів. Мені подобається відповідати на їхні запитання, часом серйозні і складні, часом безглузді, а то й зовсім незрозумілі. Але якщо людина запитує, значить, розум його працює, і працює цілеспрямовано. Вони ще не знають, що правильно сформульоване питання вже половина відповіді, і навчити їх цьому теж моє завдання.

Найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкуючись із нею забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на молоду людину, що формується.

Взагалі більшу частину своєї роботи з учнями я присвячую організації їх розумової праці, вчу кожного займатися в «повну міру» його сил, розвивати мислення, а без постійної роботи вчителя над собою в методичному плані ця мета недосяжна. Д. К. Ушинський писав: «Учитель живе доти, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, в ньому помирає вчитель».

У своїй роботі надаю перевагу використанню створених власних уроків, зокрема мультимедійних супроводів, адже мультимедіа – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію). Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні виражальні засоби та дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання.

Мультимедійні технології дозволяють подати учням набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера. Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконання індивідуального завдання. Звісно, використовуються і традиційні форми роботи та методи і прийоми навчання.

Застосовуються у роботі перегляди фільмів або їх фрагментів за прочитаними програмовими текстами, наприклад, вивчення творів Шевченка,  "Наталка Полтавка" за І.Котляревським, "Захар Беркут" за І.Я. Франком та інші.

Активні методи навчання:

-         самостійна робота;

-         проблемні і творчі завдання;

-         дослідницькі та пошукові вправи;

-         ігрові вправи;

-         діалог, дискусія;

-         метод проектів;

-         самостійне спостереження;

-         метод діалогічного викладу , бесіда… .

         Ці методи  використовую у своїй роботі з учнями, а саме:  бесіду –  для перевірки міцності засвоєння знань учнями, для обміну інформацією між учителем і учнями, для знаходження спільного й відмінного у мовних фактах і явищах тощо; метод спостереження  застосовую тоді, коли факти і явища, що вивчаються, є специфічними для української мови або складними, потребують того, щоб у них спочатку розібралися шляхом аналізу тексту (прикладів), а потім вдавалися до відповідного теоретичного положення, граматичного визначення чи правила. Використання активних методів забезпечує розвиток логічного мислення, активізацію пізнавальної діяльності учнів, розвиток їх здібностей, допомагає вчителеві реалізувати навчальні, розвивальні цілі уроку.      Отже, основа мета даної методики – навчити людину вільно  себе  почувати  у  спілкуванні. 

Взагалі, для себе я визначила цілі і завдання, слідую яким у своїй щоденній педагогічній практиці:

1. Зацікавити кожного учня українською мовою та літературою і забезпечити його розвиток в умовах атмосфери взаєморозуміння і співпраці.

2. Розвинути творчий потенціал учнів.

3. Розвинути індивідуально-пізнавальні здібності кожної дитини.

4. Допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися і самореалізуватися в житті.

У народі кажуть: «Письменник живе у своїх книжках, художник – у картинах, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів». Тому кожна людина з вдячністю згадує свою рідну школу, своїх духовних   батьків – учителів, адже у кожному прожитому дні було щось неповторне, незабутнє, таке, що залишає у душі свій відбиток.

Учням бажаю, щоб не забували рідну школу, вчителів, те, чого ми їх навчили – доброти, моралі, любові до батьків та усіх людей, щоб в цьому жорстокому світі вони за будь-яких обставин завжди залишалися людьми.